Казка про підлість і корисливість/Das Märchen von der Gemeinheit

🇩🇪 LinkedIn
🇺🇦 Про мене

Скорочено

🇩🇪 LinkedIn
🇺🇦 Про мене

Українською

Жила-була дівчинка Шу… Кожного разу, коли Шу зустрічалася з підлістю та корисливістю, вона ніяковіла, їй ставало незручно, щічки червоніли, відбирало мову. У голові крутилися пазлики: «Припиніть, я ж усе бачу», «Цього не може бути», «Зі мною так не можна» — але вони ніяк не складалися.

І чим більше Шу пробачала підлості й корисливість людей, тим більше таких людей з’являлося у її житті.

Одного разу вона зрозуміла: не все потрібно брати від людей. Інколи вони мають піти разом із тим, що принесли. А як підуть — двері треба добре зачинити, а краще — «замурувати», і більше ніколи не впускати у своє життя того, хто здатний на підлість щодо іншої людини.

Хепі енд: Шу жила довго і щасливо.

Deutsch

Es war einmal ein Mädchen namens Shu… Jedes Mal, wenn Shu Gemeinheit und Eigennutz begegnete, wurde sie verlegen, fühlte sich unwohl, ihre Wangen wurden rot und sie verlor die Worte. In ihrem Kopf kreisten Puzzleteile wie: „Hört auf, ich sehe das doch“, „Das kann nicht sein“, „So darf man mit mir nicht umgehen“ – doch sie wollten nicht zusammenpassen.

Und je öfter Shu Gemeinheit und Selbstsucht verzieh, desto mehr solcher Menschen tauchten in ihrem Leben auf.

Eines Tages begriff sie: Man muss nicht alles annehmen, was Menschen bringen. Manchmal sollen sie mit dem, was sie gebracht haben, wieder gehen. Und wenn sie gehen, sollte man die Tür gut schließen – im besten Fall „zumauern“ – und nie wieder jemanden in sein Leben lassen, der fähig ist, einem anderen gegenüber gemein zu sein.

Happy End: Shu lebte lange und glücklich.