Гідність не має протезів / Würde hat keine Prothesen

🌿 Гідність не має протезів

Фото згенеровано за допомогою штучного інтелекту — як символ сили, любові й незламності.

🇩🇪 LinkedIn
🇺🇦 Про мене

Українською

Це було у 2020 році. Я говорила з чоловіком, якому ампутували ногу. — Як справи? — Добре! Усе зажило, настрій чудовий, життя іде. Його усмішка тоді була свідченням тієї сили, яку не купиш і не втратиш — сили людської гідності.

Минув рік. — Привіт, як справи? Чи підійшов новий протез? — Ще чекаю… усе добре, життя іде. Потім настала тиша. І тихе зізнання: «Я майже не виходжу з дому, щоб мене менше бачили. Іноді здається, що я вже не потрібен…»

Тоді я згадала Швейцарію — країну, де люди на візках живуть відкрито й гідно, не ховаючись від світу. І подумала, як важливо — залишатися людиною, навіть коли тіло втрачає частину себе, а серце продовжує битися з тією ж силою.

Минуло два роки. І на нашу землю прийшла війна. Росія вбиває найкращих українців, руйнує домівки, забирає руки, ноги, життя і цілі родини. Та навіть серед руїн і болю живе те, чого не здатна знищити жодна ракета: гідність, любов, людське тепло й нескорений дух.

Ми всі різні, але кожен із нас несе у собі щось спільне — внутрішню силу, що не має протезів. Саме вона піднімає після падінь і веде далі, коли здається, що крокувати більше неможливо.

🌿 БУДЬ ОСОБЛИВИМ — ЗІГРІЙ БЛИЖНЬОГО 💟
Бо саме тепло людського серця робить світ живим.

Deutsch

Es war im Jahr 2020. Ich sprach mit einem Mann, dem ein Bein amputiert wurde. – Wie geht es dir? – Gut! Alles ist verheilt, die Stimmung wunderbar, das Leben geht weiter. Sein Lächeln war ein Zeichen jener Kraft, die man nicht kaufen und nicht verlieren kann – der Würde des Menschen.

Ein Jahr später. – Hallo, wie geht’s? Hast du den neuen Prothesen schon bekommen? – Noch nicht… alles gut, das Leben läuft. Dann Stille – und ein leises Geständnis: „Ich gehe kaum raus, damit mich niemand sieht. Manchmal denke ich, ich werde nicht mehr gebraucht…“

Ich dachte an die Schweiz, wo Menschen im Rollstuhl offen und würdevoll leben. Und ich begriff, wie wichtig es ist, Mensch zu bleiben, selbst wenn der Körper schwächer wird, aber das Herz stark bleibt.

Zwei Jahre später kam der Krieg in die Ukraine. Russland tötet die Besten, zerstört Häuser, nimmt Menschen ihre Glieder, ihre Familien, ihr Leben. Doch etwas bleibt unzerstörbar – unsere Würde, unsere Liebe, unsere Menschlichkeit und unser ungebrochener Geist.

Wir alle sind verschieden, doch in jedem von uns lebt eine gemeinsame Kraft – eine innere Stärke, die keine Prothesen braucht. Sie hebt uns auf, wenn wir fallen, und trägt uns weiter, wenn die Welt stillsteht.

🌿 SEI BESONDERS – WÄRME DEINEN NÄCHSTEN 💟
Denn nur die Wärme des Herzens macht die Welt lebendig.

Автор: Оксана Видай