🌿 2022 | Angst, Kontrolle und Freiheit / Страх, контроль і свобода 🌿

Auf Deutsch

Die Wurzel der Angst sind unsere Gedanken. Jeder negative Gedanke kann die Lebensenergie in einen Kreis der Angst ziehen, der uns bindet und lähmt. Angst wächst aus Gedanken – und beginnt, unsere Realität zu formen.

Ich habe das selbst erlebt. Es gab Zeiten, in denen meine Ängste so stark wurden, dass ich nachts aufschreckte und das Gefühl hatte, keine Luft zu bekommen. Panikattacken kamen plötzlich – wie Wellen, die mich überrollten. Ärzte suchten körperliche Ursachen, aber sie lagen tiefer – im Denken, im Kontrollieren, im „Nicht-Fühlen“.

Ich wollte mein Leben beherrschen. Alles planen, alles verstehen, nichts dem Zufall überlassen. Doch je mehr ich kontrollierte, desto weniger lebte ich. Der Körper begann zu sprechen – durch Panik, Herzklopfen, Atemnot. Er bat mich, endlich zu spüren.

Heilung begann in dem Moment, als ich aufgehört habe zu kämpfen – gegen Angst, gegen Gefühle, gegen mich selbst. Ich lernte, einfach da zu sein, zu atmen, zu beobachten. Mit der Zeit wurde mir klar: Angst vergeht, wenn wir das Leben wieder fühlen lernen.

Gefühle sind nicht unsere Feinde. Sie sind Wegweiser. Wer sie annimmt, findet Frieden. Und ein Leben mit weniger Angst ist kein Zufall – es ist das Ergebnis von Mut, Präsenz und Liebe zu sich selbst.

Українською

Корінь страху — у наших думках. Коли ми дозволяємо негативним думкам оселитися в голові, наша енергія потрапляє у замкнене коло тривоги, яке паралізує й не відпускає. Страх росте з думок і починає формувати нашу реальність.

Я знаю це з власного досвіду. Були періоди, коли страх ставав настільки сильним, що я прокидалася серед ночі з відчуттям, що не можу дихати. Панічні атаки накочувалися раптово, немов хвилі, і лікарі шукали причину в тілі, але вона жила глибше — у свідомості, у спробах усе контролювати, замість того, щоб просто відчувати.

Я намагалася керувати життям. Планувати, передбачати, тримати все під контролем. Але чим більше я контролювала — тим менше жила. Тіло почало говорити через тривогу, серцебиття, втому. Воно просило: «Зупинись. Відчуй».

Одужання почалося тоді, коли я перестала боротися — зі страхом, з емоціями, із собою. Я навчилася просто бути, дихати, слухати тіло. І з часом зрозуміла: страх зникає тоді, коли ми дозволяємо собі знову відчути життя.

Почуття — не наші вороги. Вони — наші вказівники. Коли ми перестаємо тікати від них, приходить спокій. А життя з меншим страхом — це не випадковість, це результат мужності, усвідомленості й любові до себе.

Psychologin & Coach für emotionale Intelligenz · Оксана Видай